Було колись у мене... вибачайте, що українською - втомився за ці дні, лінуюся перекладати. То ж...
Послала мене жінка в магазин. Ну, "приказ начальника - закон для подчиненного!". Завів свого "Жигулика", та й поїхав за 30 км в обласний центр (за містом живемо).
Зайшов в "АТБ" (це щось на зразок москальської "пятьорочки", чи як воно там у вас), взяв кошика, ходжу між полицями, вибираю мясо. Людей мало (чи то свято якесь було, чи час такий - не памятаю).
Ходжу, дивлюся, дрімаю на ходу (зі зміни як раз приїхав, спати хочу, як собака), раптом чую, позаду хтось бурчить: "от, курво.... ну що це за курка... в сраку собі таку курку запхайте!...". Не озираюся: ну, хіба мало людей незадоволених - сам же такий...
Ще трохи згодом знову чую: "от, холєра... ну хіба це сало? Десять років тому сало було, а цим салом хай ті підараси сраку собі помажуть!"
"ого - думаю! - нівроку дядько, навіть я так не вмію"...
Ще буквально через кілька секунд: "от, БЛЯТЬ, довели Україну!.."
Не витримав. Повертаюся і втрачаю дар мови: стоїть НЕГР. Чорний, як ніченька в новий місяць. Губатий, як, простигосподи, дівка з Інстраграму. Ніс, як у мавпи, надбрівні дуги - як у неї ж.
Піднімає до мене повні скорботи очі і каже: "що, земляче - теж не можеш чогось гідного вибрати?"....
Всьо, на що я був спроможний після цього - це ковтнути слину, сказати: "ага...", розвернутися і піти собі далі...
yaplakal.com