Я рисую, кое-что из моих работ

Як сусідів слухатись
Була одна історія, та давно. То я де що підзабула. Так то що не знаю вигадаю, а те що пам,ятаю чиста правда.
Жив чоловік на ім я Лесь. Дуже гарний був хлопець. До церкви у неділю ходив, свічки Богу ставив, та просив Матінку Христову, щоб послала йому гарну дружину. Не довго Лесь і просив, як зустрів дівчину не аби яку, а красоти неймовірній. Вона як зірочка з неба сяяла. Та була вона сиротою. Жила в хаті під самісіньким лісом. Сама жила, але ні звірів диких, ні людей лихих не боялась.
Одружилися не думаючі довго Лесь та Галинка( дівчину звали Галиною). Весілля не погане батьки Леся влаштували. Пів села три дні гуло. А далі покотилося життя як колесо вогняне по небосхилу.
Минуло два роки. Все в подружжя ладиться, тільки діточок Бог не дає. Та Галя наче й не засмучена такою долею. А чоловік сумує. Якось зайшов Лесь у шінок чарку з горя опрокинути. А в шінку вже кумпанія сидить на підпитку та пригод шукає. Погукали хлоці Леся до себе, напьохали горілки в чарку та й почали підступать до нього з питаннями, чого це він такий засмучений.
Лесь горілкою підбадьорив себе тай розповів чого на нього туга напала. Серед ціх компанійців буд сусід Леся на і мя Тарас. От він і дав пораду нашому герою розповівши про колдуху бабку Мотьку. Тільки каже, як до неї підеш, хрест дома залиши. Бо вона хреста чогось боїться, їй погано робиться і вона негарно падає.
На слідуючий вечір пішов Лесь до бабці. Трохи моторошно без хреста йому йти, а нічого не зробиш. Та не став Лесь хреста дома залишати, а взяв із собою в кишені. На вулиці темно вже стало. Місяць десь задівся, мабудь чимсь зайнятий. Та ніякий собака не гавкне. Під тинами щось шурчить, у траві шипить. Наче вся матінка Природа Леся лякає, та не пускає. Якось добіг хлопець до колдухиної хати. Тільки стукнуть збирався, а бабка Мотька сама відчиняє двері. І така в неї морда улеслива зробилась , що хлопця аж дригнуло од такої гидоти. Зайшов Лесь до хати, а там все захаращенно і павутинням взято. Хотів перехреститесь на образ Божій, та замість ікон по куткам якісь харі морочаться. То плюнув на підлогу тай повернув до двері на вулицю. А бабка вже тут як тут. Знаю каже, яке в тебе лихо. Та то твоя дружина у цьому винна. Бо не людина вона ,а перевертень пташиний. Як що не віриш мені, то йди до дому. Лягай у ліжко до жінки. Вона як заспиться, то лізь до неї під подушку. Там знайдеш жмут пірьячек . Хапай їх, та пали у пічці. А далі сам все побачиш. Вислухавши бабку, сипанув Лесь ій грошенят, та пішов до дому.
Прийшовши побачив що жінка вже спить. То приліг до неї, а руку під подушку запустив та мацає там. Коли нащупав щось м’якеньке. Витягнув, тай побачив що Мотька правду казала.

Заплакав хлопчина, кулаки стиснув, зубами скрегнув і кинув пір'я в вогонь. Запалало все навкруги дивним сяйвом. Кинулася на підлогу Галинка, та в ту ж саму мить перетворилася на маленьку пташку. Та як за причітає тоненьким голоском, як заплаче! Нащо ж ти Лесю таке зробив? Чи не була я для тебе гарною дружиною, чи щастя зі мною ти не знав? Не можу я в такому вигляді з тобою залишиться. Піду я назавжди. Та на згадку про мене дам я тобі корисну пораду і навчу як багатим стать.
І порадила Галинка-пташинка своєму чоловіку не слухати своїх сусідів. Бо все що вони кажуть от заздрощів великих йде, а не від серця. Та розповіла як скарб знайти багатий. Після цього пурхнула крилами у вогонь , та стала яскравою зіронькой , та через віконце гайнула на небо.
Наказала Галя Лесю щоб зібрав він попіл від пір’я, та на сороковини пішов у поле посеред ночі, а головне на вухо прошепотіла,мабуть, щоб ми не підслухали.
Ось минуло сорок днів та село вкрила ніч, така темна, мов дупа самого чорта. Вийшов Лесь посеред поля. Навкруги нічогісінько немає. Далеко сільські хати поморгують віконцями. Страх охопив душу хлопця. Та після пережитого йому вже не було чого втрачати. То взяв він хустинку, розв’язав та висипав попіл хрест на хрест. Тут як загудить, заверещить, все заблискотіло. Та перед самим носом у Леся криниця кам’яна немов з землі виросла. А біля неї щось лохмате метушиться. Хлопець як вхопить цю падлюку шустру, як зіжме , аж кості хрумкнули. І тримає міцно –міцно. В цю саму мить на небі місяць з’явився, та освітив все навкруги. Дивиться Лесь що він там упіймав, а це чортиня мале. Зле, вередливе,кусануть намагається. Маленько хлопець струхнув, та ми нікому не скажемо, та почав далі виконувати все, що йому дружина наказала. Нахилився в криницю та як закричить - За чорта скарби давайте, або перехрещу його. Чорти внизу порадилися та й відправили відро золота та камінців блискучих. А Лесь їм чортового синка назад киданув. Довго лунал гуркіт від падіння лохматика. А хлопчина взяв скарб та пішов до дому.
Через пів року вистроїв він собі хату нову та велику. Запросив богомазів щоб вони йому стіни янголами розписали. Поїхав на ярмарок та купив собі шаровари нові атласні червоні, нову вишиванку та шапку. Дав грошей на церкву та влаштував свято на все село. Всіх погукав, крім своїх сусідів. Бо їхні поради Лесю надовго запам’яталися.
Поради річ не погана, але треба ж і свою думку мати.